«Учитель прикасается к вечности: никто не может сказать, где кончается его влияние.» Г. Адамс

Пошук

четвер, 15 жовтня 2015 р.

ДИСКУСІЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
Ефективним засобом формування творчого мислення є дискусія, яка дає можливість реалізувати одну з обов’язкових вимог педагогічної системи майбутнього – залучення учнів у процес особистого пошуку істини, тобто суб’єктивацію знань, яка забезпечить альтернативність, плюралізм думок при вивченні іноземної мови. Для кожного вчителя основним завданням є підключити учня до активної та самостійної діяльності.
Дискусія вводить школярів у складний, суперечливий світ людських стосунків, спонукає до особистого пошуку істини і сприйняття певної моделі поведінки. Власні думки перевіряються, корегуються у безпосередньому спілкуванні. Педагогічний процес, спроектований на майбутнє, повинен будуватися за принципом діалогу або полілогу і бути багатим на імпровізацію.
При використанні дискусійних методів школярі прагнуть до самостійного творчого пошуку, який пробуджує радість, збуджує почуття гідності, самоповаги, що, в свою чергу, допомагає досягти кращих результатів і збільшити мотивацію навчання.

Дискусія – це один із засобів навчання вирішення різноманітних проблем, прийняття рішення і спілкування. Вона зосереджує увагу учасників на змісті, забезпечуює повторення мовних форм, навичок і умінь, дає можливість учням висловлювати своє ставлення до предмета дискусії: задоволення, обурення, зацікавленість, здивування. Вчитель повинен створити таку ситуацію, щоб спонукати учнів до альтернативної участі.
Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дають можливість визначити власну позицію, формують навички відстоювати свою думку, поглиблюють знання з поставленої проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.
Залежно від навчально-виховної мети й характеру здобутих знань з-поміж уроків-дискусій вирізняють такі типи:
·                   дискусія-роздум (узята за основу обговорення проблема має кілька способів розв’язання, що дає змогу сформулювати різні варіанти висновків, які ґрунтуються на суб’єктивних позиціях учнів);
·                   дискусія-доказ (метою є обґрунтування і практична перевірка певної тези, суми знань, сформульованої під час вивчення теми);
·                   дискусія-узагальнення (в основі – проблема, розв’язання якої дає змогу узагальнити, систематизувати знання учнів);
·                   дискусія-імітація (моделювання фрагментів наукових дискусій, наприклад, захист учнівських наукових доповідей на засіданнях МАН, де відбувається полеміка з опонентами).
У процесі організації уроку-дискусії доцільно виділити три етапи:
1. Підготовка до дискусії. (Презентація теми, розподіл випереджувальних завдань, постановка орієнтовних завдань, проведення інструктажу).
2. Проведення уроку. (Додержання встановлених правил дискутування, щоб урок не перетворився на хаотичну суперечку. Учитель повинен керувати розвитком думки, робити узагальнення, стежити за часом, виділяти ті аргументи, які потрібно записати. Він має також аналізувати мовне оформлення учнівських виступів).
3. Підсумки обговорення. (Учитель має скористатися такими видами і формами роботи, як узагальнювальний семінар, твір полемічного характеру, письмове анкетування, тестування за результатами дискусії).
Отже, під час ретельно підготовленого уроку-дискусії, коли всі питання спрямовані на формування, виявлення і презентацію індивідуальної позиції учня, коли вони аргументують висловлені думки, ілюструють цитатами з прочитаних творів, з повагою вислуховують інших, розвиваються вміння і навички самостійного аналізу та критичного осмислення матеріалу, уміння переконувати, толерантно ставитися до протилежних поглядів, узагальнювати, робити висновки.
На одному уроці доцільно обговорювати не більш як п’ять питань.
Важливе місце після організації дискусії має культура мовлення. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вміння висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.
Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.
Бажано уникати ситуацій, коли хтось зі сторін переходить на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не найкращий спосіб розв’язання суперечки.
Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.
Дискусію як навчальну форму роботи зі шкільним колективом не потрібно перетворювати у псевдообговорення, псевдопошук тих завдань, які відомі вчителю. Дискусія повинна бути проблемною.
Світовий педагогічний досвід накопичив низку прийомів організації обміну думок, які є згорнутими формами дискусії. До них належать:
·                   «круглий стіл»: бесіда, у якій на рівних бере участь невелика група учнів (до 5 чоловік), відбувається обмін думками як між учнями, так і з «аудиторією» (решта класу);
·                   «засідання експертної групи» («панельна дискусія»): спільне обговорення висунутої проблеми учасниками групи (4-5 учнів з визначеним заздалегідь головою) та обговорення доповіді (досить стислої, у якій кожен доповідач висловлює свою позицію);
·                   «форум»: обговорення, що нагадує «засідання експертної групи», у ході якого ця група обмінюється думками з «аудиторією»;
·                   «дебати»: формалізоване обговорення, яке побудоване на основі виступів учасників-представників двох протилежних команд-суперників та заперечень до цих виступів. Варіантами такого обговорення є «британські дебати», що нагадують процедуру обговорення проблемних питань у Британському парламенті;
·                   слухання справи у суді, на якому розподіляються чітко ролі всіх учасників.
Вчені справедливо називають дискусію «торжеством всієї методики вчителя». Модель навчання на основі дискусії є одним з характерних втілень тієї лінії дидактичних досліджень, яка пов’язана з організацією проблемного навчання, орієнтована на творчий пошук, всебічне розкриття кожного учня як неповторної особистості і дає можливість вирішувати такі проблеми:
·                   реалізація гуманітарної парадигми у процесі дискусії як однієї з важливих умов впровадження нової системи освіти і виховання;
·                   збагачення учнів загальнолюдськими духовними цінностями;
·                   педагогічне спілкування на уроці як можливість збалансувати вплив із загальними нормами співжиття.
Головною рисою дискусії є те, що вона має цілеспрямований і упорядкований обмін ідеями, судженнями, думками заради пошуку істини.
Цілеспрямованість дискусії – не в підпорядкуванні її дидактичним завданням засвоєння фактичних знань або точок зору за учительським планом, а чітке для кожного учня прагнення до пошуку нових знань − орієнтир для наступної самостійної роботи. Звідси увага до дискусії не тільки як до засобу активізації, але й як способу поглибленої роботи із змістом предмету, виходу за межі засвоєння фактичних відомостей, творчого використання отриманих знань. У навчальній дискусії ставиться мета поступово поглиблювати навчання не за рахунок розширення змісту навчального матеріалу, а шляхом створення умов засвоєння його учнями на складнішому понятійному рівні.
Навчальна дискусія передбачає питання вчителя і відповіді учнів. Головна роль у дискусії належить учителю, його вмінню задавати питання, вести діалог, тримати паузи, очікуючи відповіді. Протягом дискусії роль вчителя не повинна зводитися до директивних реплік або висловлювання особистих суджень.
Багаторічна практика показує високу ефективність питань відкритого типу, що стимулюють мислення. Це «дивергентні» або «оцінюючі» за своїм змістом питання. Вони не передбачають (на відміну від закритих «конвергентних») короткої, однозначної відповіді, спонукають до пошуку, творчого мислення. Це питання типу: Як? Чому? За яких умов? Що може скоїтися, якщо...? «Оцінюючі» питання допомагають учневі виробити свою власну оцінку того чи іншого явища, власне судження. Продуктивність генерації ідей збільшується, якщо вчитель:
·                   надає час для обміркування відповідей;
·                   уникає питань, які нечітко сформульовані;
·                   не ігнорує жодного питання;
·                   розширює думку або змінює її напрям;
·                   уточнює висловлювання;
·                   уникає узагальнень;
·                   спонукає учнів до поглиблення думки.
Успіх дискусії визначається виконанням наступних вимог:
·                   питання дискусії повинні бути сформульовані цікаво, бути актуальними; викладач повинен володіти широкою громадською і науково-технічною ерудицією, здатністю тривалий час перебувати у великому розумовому напруженні;
·                   керівник дискусії повинен відмінно знати не тільки свій предмет, але і суміжні предмети, що вивчаються учнями, пов’язувати  зміст предмета  з актуальними питаннями сучасного життя;
·                   обовязковою умовою успішного проведення дискусії є особливості мови викладача: вона повинна бути художньою, яскравою, емоційною, сприяти створенню емоційно-моральної ситуації. Без цієї умови мова викладача залишається інформаційно корисною, але не сприяє в належній мірі реалізації функції стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
У процесі дискусії багато часу буде займати контроль за правильністю взаємин учнів, за коректністю формулювань. При висловленні власних думок окремі партнери можуть замкнутися на них і не бачити переваг інших суджень. Тим часом діалог йде успішно лише тоді, коли його учасники вміють встати вище власної думки. Чим більше партнери здатні відмовитися від своєї упередженості, особистих схильностей, чим більш вони об'єктивні, тим краще і результативніше діалог.
Існують різні форми організації дискусії. Наприклад, фронтальна форма, коли пізнавальне завдання дається одразу всім учням.
 Можливе проведення дискусій у групах. Можна сформувати групи з тим, щоб провести дискусію спочатку в них, а коли вони прийдуть до певного вирішенняміж групами. Треба пам’ятати про думку психологів, що оптимальний склад групи для прийняття рішень 4-6 чоловік. У групі з двох трьох людей не буде достатньої різноманітності думок, а якщо учасників більше 6, то не всі учасники дискусії встигнуть висловити свою точку зору.
Ситуація суперечки, дискусії на заняттях може виникнути не обов’язково на спеціальних уроках-дискусіях, а в процесі звичайних навчальних запитань на будь-якому занятті, на різних його етапах. Для цього, наприклад, спеціально пропонується учням  висловити свої думки про причини того чи іншого явища, обгрунтувати ту чи іншу точку зору.
Дискусія може бути проведена на самому початку уроку для активізації пізнавальної діяльності учнів як варіант проблемного завдання.
Дискусія можлива і при підведенні підсумків проблемного викладу для закріплення знань. Якщо в ході проблемного викладу вчитель представив дві або більше точки зору на проблему, початковим питанням для дискусії буде: «Чия точка зору видалася вам більш обгрунтованою?» Критерій ефективності дискусії в актуалізації основних аргументів, викладених вчителем. Якщо викладалася одна версія можливе питання: «Чи згодні ви з даною думкою?»
Дуже важливо після вивчення теми організувати обговорення її місця у всій системі знань людини, її зв’язки з іншими проблемами предмета, з життям. Якщо таке обговорення відсутнє, ефективність уроку, за даними психологів, може істотно знизитися. Зазвичай таке обговорення проходить у формі бесіди, але можлива і вільна (не направляється викладачем) дискусія.
В деякій мірі допомогти в досягненні успіху дискусії може пам’ятка учаснику диспуту (дискусії), яка вивішується в класі, де відбувається дискусія. Перед початком уроку корисно звернути на неї увагу учнів.
Памятка учаснику диспуту (дискусії)
·                   Уважно послухай опонента.
·                   Спочатку знайди протиріччя в його міркуваннях, потім викладай свої міркування.
·                   Пам’ятай, що доказом і кращим способом спростування є точні і безперечні факти.
·                   Не забувай, що крім фактів існують способи їх пояснення.
·                   Говорити по черзі, а не всім одночасно.
·                   Не перебивати того, хто говорить.
·                   Критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила.
·                   Поважати всі висловлені думки.
·                   Не змінювати тему дискусії.
·                   Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших.
У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусії.
Критерії ефективності дискусії:
·              культура дискусії;
·              змістовність, глибина обговорення;
·              активність більшості учасників;
·              демонстрація різних точок зору;
·              реалізація мети дискусії;
·              дотримання теми обговорення;
·              структурованість, логічність дискусії;
·              позитивність, емоційність учасників;
·              продуктивність дискусії;
·              конструктивність дискусії;
·              завершеність дискусії.
Окрім спеціально організованої вчителем  дискусії на уроці можлива і спонтанна, не запланована дискусія. У цьому випадку педагог повинен постаратися вести її так, щоб вона не перетворилася в порожню і безплідну суперечку.

Уроки-дискусії варто проводити як підготовчі до написання творів, адже під час обговорення учні мають нагоду з’ясувати сильні і слабкі сторони власних позицій, помітити те, що було поза увагою, по-новому осмислити прочитаний художній твір.

Немає коментарів:

Дописати коментар